інформація для педагогів

 

Доброго дня, шановні колеги! Тема нашої сьогоднішньо доповіді якніколи актуальна. Синдром «професійного вигорання». Термін не новий і багатьом знайомий. Хочемо розкрити тему глибше, починаючи з визначення терміну і шляхи профілактики.

Вигорання – це синдром емоційноговиснаження, деперсоналізації (втрата індивідуальності, відокремленості від інших) і зниження особистих досягнень, що може виникнути у працівників, робота яких пов'язана з людьми. Педагог-це професія, яка просто обставлена людьми:учні, їхні батьки, колеги, підлеглі, адміністрація, методичні центри, Департаменти і т.д. Впевнена, що кожен, приходячи з роботи додому бажає провести кілька годин у повній тиші, ввакуумі. Адже взаємодія з людьми дійсно дуже втомлює, напружує, виснажує, забирає сили та енергію.

  Суть синдрому «професійного вигорання» -це комплекс симптомів, які проявляються шляхом виснаженням, формуванням негативних установок стосовно інших, розвитком негативного ставленнядо себе, своїх професійних досягнень, розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, втрата розуміння та співчуття по відношенню до учнів.Педагогічна діяльність стресова.

 

До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять:

надмірно інтенсивне спілкування;

високий ступінь відповідальності за інших людей;

інформаційні перевантаження; е

кстремальні ситуації, які потребують негайного реагування.

Які симптомипрофесійноговигорання?

·         Відчуття мотиваційного та фізичноговиснаження;

·         відчуття, що робота не приносить користі;

·         втома, що не зникає навіть після відпочинку;

·         психологічне дистанціювання від  професійних обов'язків;

·         цинічне чи негативне ставлення до своїхобов'язків;

·         зниження працездатності.

Стадії синдрому «професійного вигорання» (різні джерела дають свою інтерпретацію, якщо будете самостійно вивчати дане питання):

- Перша стадія синдрому характеризується забуванням деталей і дрібниць. Це може проявлятися так: випостійнозабуваєте, чи внесли потрібний запис в документ чи ні, вирішили заплановані питання та інше.Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років.

-Другий етап професійно говигорання характеризується значною втратою інтересу до роботи і до спілкування, як з колегами, так і з членами сім’ї. У людини може виникати відчуття в дусі «тиждень триває нестерпно довго», «четвер здається п’ятницею». До кінцяробочоготижня у тако їлюдини настає апатія і проявляються соматичні симптоми, такі як відсутність сил, брак енергії, головнийбіль і «мертвий» сон без сновидінь, схильність до підвищеноїдратівливості. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років.

-Третій етап характеризується цілковитим особистісним вигоранням, що супроводжується втратою будь-якогоінтересу до роботи і життя. Людині властива емоційна байдужість, відчуття безперервного спаду сил і втрата гостроти мислення. Такі люди прагнуть до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми.   Заключна стадія — повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.

Синдром «професійного вигорання» пов'язаний з емоційним вигоранням. Точніше емоційне вигорання може бути передумовою.

Емоційне вигорання — це синдром, що розвивається на основі неперервного впливу па людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.

 Тут ми говоримо про емоційну виснаженість, як відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою; про деперсоналізацію, яка проявляється в цинічному ставленні до роботи та до її об'єктів; редукцію професійних досягнень – тобто у працівника виникає почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

Емоційному як і професійному вигоранню піддаються не лише люди зі стажем. Серед молодих вчителів є відсоток таких, які швидко вишорають і знаходять іншу роботу. У них відбувається свого роду десонанс між очікуваннями та реальністю. Виявляється, що знань, отриманих в ВУЗі не вистачає, діти не сидять в колі тихо і не ходять на носочках, крім уроків є ціла низа завдань і обовязків.

Ми пропонуємо вам зараз пройти експрес тест на емоційне виснаження.На екрані ви бачите зображення. Що це?

Рухомі картинки   японського професора Акиоши Китаоко.  За допомогою подібних ілюзій або рухомих картинок можна визначити психічний стан людини. Як стверджує сам японський  професор, його картинки абсолютно не рухливі. А якщо дивлячись на них ви бачите рух, то це означає, що ви втомилися і вам потрібний відпочинок і повноцінний сон.

Чим швидше рухається картинка, коли ви дивитеся на неї, тим гірше ваша утома і, відповідно, навпаки.  Щоб переконатися в статичності зображення, потрібно зосередити зір на одній ділянці картинки — рух, якщо воно вами спостерігалося, припиняється. Якщо малюнки абсолютно нерухомі — вам нема про що турбуватися, психічне здоров'я у повному порядку. Професор вважає, що такий результат можливий у людини урівноваженої, спокійної і відпочилої.

Якщо малюнки рухаються повільно — вам необхідний відпочинок, як фізичний, так і моральний. Особливо важливий повноцінний сон, який є кращим антидепресантом.

 

І насамкінець кілька слів про діагностику для педагогічних працівників на емоційне виснаження від В. Бойка. Шкода, що не всі долучилися до проходження тестового завдання, з обєктивних або ж субєктивних причин. Так, він великий, але простий у виконанні: прості запитання і лише два варіанти відповіді. Психолог виділяє три стадії емоційноо вигорання:

-         Напруження. Вчитель адаптується до до нового, до вимог, а вони постійно змінюються. Він або розширює навички або каже, що не може. Це все супроводжується втомою, виснаженням.

-         Резистенція. Вчитель відчуває сильний стрес. Зявляються захисні реакції. Вчитель стає відстороненим, байдужим, вчитель не емпатує. Може винникнути надмірна прискіпливість.

-         Виснаження. Додаються психо-фізіологічні реакції. Вчитель починає часто хворіти. Це психосоматика, коли хвороба є виправданням. Плюс, коли людина не робить собі паузи, це робить за неї організм.

Фаза напруження

-         Не сформувалася 69%

1. Переживання психотравмуючих обставин: середній рівень вираженості

2. Незадоволення самим собою: низький рівень вираженості

3. Загнаність у кут: низький рівень вираженості

4. Тривога та депресія: середній рівень вираженості

-         В стадії формування 20%

1. Переживання психотравмуючих обставин: середній рівень вираженості

2. Незадоволення самим собою: високий рівень вираженості

(домінуючий)

3. Загнаність у кут: середній рівень вираженості

4. Тривога та депресія: середній рівень вираженості

-         Сформувалася 11%

1. Переживання психотравмуючих обставин: високий рівень вираженості

2. Незадоволення самим собою: середній рівень вираженості

3. Загнаність у кут: середній рівень вираженості

4. Тривога та депресія: високий рівень вираженості

(домінуючий)

Фаза резистенції

-         Не сформувалася 8%

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: середній рівень вираженості

2. Емоційно-моральна дезорієнтація: низький рівень вираженості

3. Розширення сфери економії емоцій: низький рівень вираженості

4. Редукція професійних обов'язків: низький рівень вираженості

-         В стадії формування 54%

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: низький рівень вираженості

2. Емоційно-моральна дезорієнтація: середній рівень вираженості

3. Розширення сфери економії емоцій: низький рівень вираженості

4. Редукція професійних обов'язків: високий рівень вираженості

(домінуючий)

-         Сформувалася 38%

1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: високий рівень вираженості

(домінуючий)

2. Емоційно-моральна дезорієнтація: високий рівень вираженості

3. Розширення сфери економії емоцій: високий рівень вираженості

(домінуючий)

4. Редукція професійних обов'язків: високий рівень вираженості

(домінуючий)

Фаза виснаження

-         Не сформувалася 65%

1. Емоційний дефіцит: низький рівень вираженості

2. Емоційне відчуження: низький рівень вираженості

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація): низький рівень вираженості

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: високий рівень вираженості

-         В стадії формування 31%

1. Емоційний дефіцит: середній рівень вираженості

2. Емоційне відчуження: середній рівень вираженості

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація): низький рівень вираженості

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: середній рівень вираженості

-         Сформувалася 4%

1. Емоційний дефіцит: середній рівень вираженості

2. Емоційне відчуження: високий рівень вираженості

(домінуючий)

3. Особистісне відчуження (деперсоналізація): середній рівень вираженості

4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: високий рівень вираженості

(домінуючий).

Рекомендації, які допоможуть не вигоріти (СЛАЙД)

! Звертайтеся вчасно до психолога. Визнання синдрому професійного вигорання – це не про профпригодність і не про професіоналізм. Це потреба в своєчасній кваліфікованій допомозі.